За синтезу вартостей

Вміти дати в оцінці своїй належне місце кожній життєвій вартості, в цілій їхній сукупності, в одному цілому, це означає – мати синтезу вартостей.

Дуже часто в багатьох бачимо брак цієї синтези. Зчаста перецінюється одну складову вартість на шкоду другій: зрозуміло, при синтетичному погляді на життя на шкоду цілости. При збанкрутованій т.зв. теорії факторів ця справа стояла б інакше. Але ми за синтезу, за гармонію, якої немає тоді, коли навіть один найнезамітніший тон не є достроєний до цілости. Чи можна говорити, котрий тон важливіший, коли ви хочете мати якнайідеальнішу гармонію?

Інша річ, коли говорите про основу, первопричину й мотор усього.

Не раз наголошується одну вартість не так відповідно до її ролі в цілості (себто функції похідного явища, не першопричини), а для відмежування, чи гострого значення її сприйняття. Усе в порядку, коли маєте на увазі її властиве значення.

Буває, що нехтуються деякі цінності у гіпнозі перебільшеної її ролі, домінуючої чи навіть основоположної, мотивуючої все, у світогляді противників. А тут ішло б тільки про те, що їх відповідно до їх питомої ваги оцінити. Але говорім конкретно.

Візьмім матеріяльні, економічні вартості. Нерідко чуєте: матеріяльна продукція й її засоби («матеріяльні продукційні сили») – є основою існування людського суспільства. Без цього не може бути ніякої «суспільної свідомости», ніякої «духової культури». «Первісним, суттєвим є матерія, дух є продуктом матерії». Усі психологічні й ідеологічні процеси це – хоча й не тим матеріяльної продукції – бо це був би вже наявний навіть спекулятивно-логічний абсурд, але особливий тип суспільно-економічної праці, яка в усьому, засадничо – генетично-принципово й цілево зводиться й зумовлюється економічною структурою суспільства, механікою економічного життя.Це матеріялістичний погляд на життя. Ляпідарно зформулював його Л.Фосрбах:

«Дер Менш іст дас, вар ер ісст».

Негуючи цей, ніяким чином не видержуваний критики, бездонно глупий світогляд, деякі визнавці ідеалістичного світогляду нехтують і самі економічні вартості. Та про це нижче.

Матеріялістичному світоглядові протиставляється єдино волюнтаристично-ідеальний в повноті, в теорії і практиці, в філософії і соціології, в індивідуальному і суспільному житті. Раціоналістично-ідеалістичний світогляд, ідеалістичний тільки філософічно, на тлі ж життєвої дійсности (у нас, прим., от хоча б класократично-гетьманський), є матеріялістичний. Зв’язання з філософічно-ідеалістичним є тільки формальне. Фактична життєва постановка ним національно-суспільних і інших проблем, їх організаційно-ідейні принципи, не мають нічого спільного з ідеалізмом. Сама ідея клясократизму вміщає в собі матеріяльно-продукційний (матеріялістичний) критерій розцінки людей і явищ і принцип організації.

В (гетьмансько)-клясократичних публікаціях читаєте не раз, що трагедія українського визвольництва лежить у тому, що не має, мовляв, ніякої матеріяльно-продукційної верстви (мають на думці багатих землевласників), що визвольну українську справу вважала б своїм матеріяльним інтересом.

Звичайно, в матеріялістів національний ідеалізм – як вирішник – не існує. В цих «націонал»-матеріялістів є він тільки етикета, фраза. Отож прірва між метафізичним ідеалізмом і життєвою клясократичною ідеологією існує. Немає синтези вартостей. А є конгломерат, формальна позірна сполука.

Не розглядаємо питання можливости існування синтези в них, а стверджуємо факт її браку.

Гармонія між волюнтаристичним ідеалізмом у філософії й ідеалістичною життєвою практикою існує в нас. Націоналізм – це їх життєва синтеза. Ідеї, люди і чини – це повсякчасно засвідчують. Ця синтеза мас і ті консиквенції, що він вміє кожній вартості надати її властиве місце, разом з нею творити синтезу. Так і з економічними вартостями. Нація, що є організмом, проявляється на всіх «царинах життя». Вона живе й економічними вартостями. Вона й крізь них діє й проявляє свою силу. Економічна експансія, економічні вартості є функціями її волі.

Дух створив матерію. Всюди й завжди існує конечність проявлятися національній волі різними вартостями – це закон її всеобіймаючої волі. Вона охоплює динамізмом своїм все. Всяка негація економічних вартостей, нехтування їх – є хибним.

Оцінювати економічні вартості самих по собі, як конечне зло, як причини всякого лиха, якого, мовляв, не можна усунути, отже хоч-не-хоч треба з ним погодитися – в основі неправильно.

Світ є таким, яким ми його хочемо бачити. Не приймаємо подій і фактів, зумовлених якимись незалежними від нас обставинами, але створюємо їх по власній волі й розумінні. Життя робимо таким – яким ми його хочемо бачити.! Але не беремо таким, яким воно є. ми є підметами, власновільними творцями й формувальниками життя. Від етичних вартостей людини, від її характеру, волі, залежить таке або інше ставлення до світу. Що оточення, зовнішні чинники можуть мати деякий вплив – це очевидне, але в іншому розумінні й мірі. (М. ін. можливе є тому виховання тощо). Одначе вирішною є власна підметність особи, її свобідна воля.

Тому ж економічні вартості самі по собі не є причиною зла, самі по собі не є злом, але залежно від волі людини, її етичних спонук вони виконують - якщо взагалі так можна висловитися - етично добру, або етично злу функцію. Рішає суб'єкт. Оцінка ця торкається відношення й способу користування ними людей. 

Проте ж одною з вимог соціяльно-економічної структури української націоналістичної державности є створити самою засновною постановкою економічної проблематики як найбільше пригожі об'єктивні умови для етичного розміщення всіх співгромадян. Економічні вартості існують не тільки для заспокоєння фізичного існування людини. Вони існують в остаточному цілевому визнанні для можливости виконання національно-етичних вимог кожної особи. І це питання кардинальної ваги. І видвигані принципи економічної побудови суспільства мусять це включати в собі.

Яке відношення економічних вартостей до інших, як функцій національного волевого ядра?

Питання, котре із похідних явищ, котра із функцій волевого ядра важливіша, в обличчі синтетичного погляду на національні вартості, не існує. Для правильного функціонування національного організму кожна мусить уявляти відповідну вартість; всі ж бо разом як функції волевого ядра, як прояви його життя й росту, творять окрему одну цілість, творять з ним органічну синтезу.

Є. Орловський: За синтезу вартостей. «Студентський Шлях», ч.7-8 (39-40), Львів, 1934, стор. 229-231.

Ярослав Стецько, "Українська визвольна концепція", частина 1

Прес-служба Чечельницької РО ВО "Свобода"